убагнути
УБАГНУТИ (ВБАГНУТИ), ну, неш, док., перех., без додатка і з спол. що, як, чи і т. ін., розм. Те саме, що збагнути. Не знав же на яку ступити Еней, і тяжко горював, Чи тут остатись, чи поплити? Бо враг не всі човни забрав; І миттю кинувсь до громади Просить собі у ней [неї] поради, Чого собою не вбагне (Котл., І, 1952, 106); Згадуючи, що довелося йому побачить уночі, він добре не тямив і не здужав убагнуть: чи то йому снилось, чи справді наяву усе те діялось (Стор., І, 1957, 343).
МАЙБУТНІЙ ЧАС | ||
---|---|---|
ОДНИНА | МНОЖИНА | |
1 особа | убагну | убагнемо |
2 особа | убагнеш | убагнете |
3 особа | убагне | убагнуть |
МИНУЛИЙ ЧАС | ||
ОДНИНА | МНОЖИНА | |
Чоловічий рід | убагнув | убагнули |
Жіночий рід | убагнула | |
Середній рід | убагнуло | |
НАКАЗОВИЙ СПОСІБ | ||
ОДНИНА | МНОЖИНА | |
1 особа | убагнімо | |
2 особа | убагни | убагніть |
ДІЄПРИСЛІВНИК | ||
Минулий час | убагнувши |