тонзура
ТОНЗУРА, и, ж. Виголене місце на маківці голови у католицьких духовних осіб. Чернець у коричневій рясі, підперезаній обтріпаним мотузком, схиляючи перед Кисельовим опуклу з тонзурою голову, схожу на жовтий кабак, показав йому дорогу до покоїв настоятеля (Рибак, Помилка.., 1956, 54); А тонзура блищить, Мов гадючий той прут. Патер людям говорить Про божий статут (Гойда, Сонце.., 1951, 66).
ВІДМІНОК | ОДНИНА | МНОЖИНА |
---|---|---|
Називний | тонзура | тонзури |
Родовий | тонзури | тонзур |
Давальний | тонзурі | тонзурам |
Знахідний | тонзуру | тонзури |
Орудний | тонзурою | тонзурами |
Місцевий | на/у тонзурі | на/у тонзурах |
Кличний | тонзуро | тонзури |