тиловик
ТИЛОВИК, а, ч., розм. Той, хто відбуває військову службу або працює в тилу (у 2-4 знач.). Це був уже підстаркуватий солдат-тиловик, веселий і неспокійний (Тют., Вир, 1964, 516); - Наші війська вимушені тепер займати еластичну оборону, наша тактика повинна бути гнучкою.. Це стосується і нас, тиловиків (Петльов., Хотинці, 1949, 160).
ВІДМІНОК | ОДНИНА | МНОЖИНА |
---|---|---|
Називний | тиловик | тиловики |
Родовий | тиловика | тиловиків |
Давальний | тиловикові, тиловику | тиловикам |
Знахідний | тиловика | тиловиків |
Орудний | тиловиком | тиловиками |
Місцевий | на/у тиловику, тиловикові | на/у тиловиках |
Кличний | тиловику | тиловики |