спрямовуючий
СПРЯМОВУЮЧИЙ, а, е. 1. Дієпр. акт. теп. ч. до спрямовувати.
2. у знач. прикм. Який спрямовує, направляє кого-, що-небудь. В соціалістичному суспільстві Комуністична партія є керівною і спрямовуючою силою суспільного розвитку (Рад. Укр., 15.І 1954, 2).
3. у знач. прикм. Який примушує що-небудь діяти, рухатися у заданому напрямку.
ВІДМІНОК | ЧОЛ. РІД | ЖІН. РІД | СЕР. РІД | МНОЖИНА |
---|---|---|---|---|
Називний | спрямовуючий | спрямовуюча | спрямовуюче | спрямовуючі |
Родовий | спрямовуючого | спрямовуючої | спрямовуючого | спрямовуючих |
Давальний | спрямовуючому | спрямовуючій | спрямовуючому | спрямовуючим |
Знахідний | спрямовуючий, спрямовуючого | спрямовуючу | спрямовуюче | спрямовуючі, спрямовуючих |
Орудний | спрямовуючим | спрямовуючою | спрямовуючим | спрямовуючими |
Місцевий | на/у спрямовуючому, спрямовуючім | на/у спрямовуючій | на/у спрямовуючому, спрямовуючім | на/у спрямовуючих |