сплакнути
СПЛАКНУТИ, ну, неш, док., розм. Трохи поплакати. Обнялися [хлопці], поцілувалися, сплакнули та й розійшлися (Федьк., Буковина, 1950, 60); П'ять-шість бабусь стареньких придибало провести покійницю, тихо сплакнути (Мирний, III, 1954, 137); Сплакнувши тут же у Янчихи, Мокрина побігла до хати (Козл., Ю. Крук, 1950, 152); // Заплакати тихо, непомітно. Тут аж сплакнула [мати]; далі й каже: - Йдіть, люди добрі, туди, відкіля прийшли (Кв.-Осн., II, 1956, 443); Галя не сплакнула від матерньої образи, їй було тілько так гірко від матерньої неправди, так серце її запеклось... (Мирний, IV, 1955, 82); Довідавшись про Гриців намір, мати, звичайно, як мати, сплакнула, але не затримувала сина (Добр., Ол. солдатики, 1961, 99).
МАЙБУТНІЙ ЧАС | ||
---|---|---|
ОДНИНА | МНОЖИНА | |
1 особа | сплакну | сплакнемо |
2 особа | сплакнеш | сплакнете |
3 особа | сплакне | сплакнуть |
МИНУЛИЙ ЧАС | ||
ОДНИНА | МНОЖИНА | |
Чоловічий рід | сплакнув | сплакнули |
Жіночий рід | сплакнула | |
Середній рід | сплакнуло | |
НАКАЗОВИЙ СПОСІБ | ||
ОДНИНА | МНОЖИНА | |
1 особа | сплакнімо | |
2 особа | сплакни | сплакніть |
ДІЄПРИСЛІВНИК | ||
Минулий час | сплакнувши |