скіпка
СКІПКА, и, ж. Невелика тонка пластинка, відколота, відрубана від деревини вздовж по волокнах; // Те саме, що тріска. Наламали дівчата скіпок, наклали під комин (Ков., Світ.., 1960, 102); Пушта.. запалив від нього [вогню] жмут соснових скіпок (Скл., Святослав, 1959, 106); * У порівн. Так як скіпка на воді крутиться, попавши на чорторий, так він [Василь Невольник] ворочавсь між тим ярмарком (П. Куліш, Вибр., 1969, 172); // Тонка тріска сухого дерева, яку використовували в давнину для освітлення; лучина. [Едіта:] Шановний Годвінсон заслаб на очі, читаючи при скіпці... (Л. Укр., III, 1952, 11); Молодий гридник.. взяв з-під столу соснову скіпку, вмочену в дьоготь, і запалив її від свічки (Хижняк, Д. Галицький, 1958, 44); // Тонкий, гострий шматочок тріски, який потрапив під шкіру; скалка. Залізла скіпка в ногу.
@ Висохнути (зсохнути і т. ін. ), як (мов) скіпка (на скіпку) - дуже схуднути; змарніти, виснажитися. Маруся виснажилась, висохла, як скіпка, одначе була проворна (Н.-Лев., III, 1956, 323); Гидко скіпками (на скіпки) узяти - хто-небудь викликає огиду. Прийшла бабуся, та ще й така, що гидко скіпками узяти (Кв.-Осн., II, 1956, 209); На скіпки (перев. із сл. трощити, розбивати і т. ін. ) - зовсім, цілком, ущент. Стрілами під небо сягала [січа], Об шоломи мечами гарчала, Гартовані списи на скіпки трощила-ламала (Мирний, V, 1965, 267); Не здужає (не здужав) й скіпки підняти, рідко - хто-небудь дуже слабий, слабосилий, виснажений. А він такий, що ні на що і дивитись було; та ще перепивсь, так не здужав і скіпки підняти (Кв.-Осн., II, 1956, 104); Як (мов) скіпка (перев. із сл. сухий, худий і т. ін. ) - дуже, у великій мірі. І гарний [Клопотовський] з лиця, але сухий, як скіпка, та замлілий, неначе захарчований (Н.-Лев., IV, 1956, 282); Перед вершниками, з в'язкою хмизу за плечима, горбиться суха, мов скіпка, постать старого селянина (Стельмах, І, 1962, 43).
ВІДМІНОК | ОДНИНА | МНОЖИНА |
---|---|---|
Називний | скіпка | скіпки |
Родовий | скіпки | скіпок |
Давальний | скіпці | скіпкам |
Знахідний | скіпку | скіпки |
Орудний | скіпкою | скіпками |
Місцевий | на/у скіпці | на/у скіпках |
Кличний | скіпко | скіпки |
скіпкий
СКІПКИЙ, а, е, розм., рідко. Який легко відколюється, розколюється. Скіпка деревина.
ВІДМІНОК | ЧОЛ. РІД | ЖІН. РІД | СЕР. РІД | МНОЖИНА |
---|---|---|---|---|
Називний | скіпкий | скіпка | скіпке | скіпкі |
Родовий | скіпкого | скіпкої | скіпкого | скіпких |
Давальний | скіпкому | скіпкій | скіпкому | скіпким |
Знахідний | скіпкий, скіпкого | скіпку | скіпке | скіпкі, скіпких |
Орудний | скіпким | скіпкою | скіпким | скіпкими |
Місцевий | на/у скіпкому, скіпкім | на/у скіпкій | на/у скіпкому, скіпкім | на/у скіпких |