силка
СИЛКА, и, ж. Пестл. до сила 1. Ой дав мене батько та з багатого дому, Виробила силку, та не знаю за кого? (Укр. нар. пісні, 2, 1965, 41); Ухопив Марусяк Андрія, здавив полонинською силкою коханою і, піднявши догори, вдарив об землю (Хотк., II, 1966, 199).
@ Узяти (схопити) під (попід) силку (силки) кого - те саме, що Узяти (схопити) під (попід) силу (сили) (див. сила).
ВІДМІНОК | ОДНИНА | МНОЖИНА |
---|---|---|
Називний | силка | силки |
Родовий | силки | силок |
Давальний | силці | силкам |
Знахідний | силку | силки |
Орудний | силкою | силками |
Місцевий | на/у силці | на/у силках |
Кличний | силко | силки |