розчарування
РОЗЧАРУВАННЯ, я, с. Почуття невдоволення ким-, чим-небудь, зневіра в комусь, чомусь. В хвилини розчарування та розпуки мене раз у раз рятувала моя незвичайна любов до природи (Коцюб., III, 1956, 281); Яке ж було його розчарування, коли він незабаром дізнався, що Ягідка зовсім неписьменний (Гончар, III, 1959, 343).
ВІДМІНОК | ОДНИНА | МНОЖИНА |
---|---|---|
Називний | розчарування | розчарування |
Родовий | розчарування | розчарувань |
Давальний | розчаруванню | розчаруванням |
Знахідний | розчарування | розчарування |
Орудний | розчаруванням | розчаруваннями |
Місцевий | на/у розчаруванні | на/у розчаруваннях |
Кличний | розчарування | розчарування |