рисувальник
РИСУВАЛЬНИК, а, ч. 1. Те саме, що малювальник. Талановитий декоратор і здібний рисувальник, він добре компонував рослинні мотиви і дуже вдало поєднував прикраси з формою предмета (Нар. мист.., 1966, 60); Значення Шевченка як живописця, рисувальника, гравера само вже могло б забезпечити йому почесне місце в історії мистецтва (Рильський, III, 1956, 244).
2. заст. Кресляр. - Інженерів маєте? - Крім себе, нікого. Чотири техніки та ще рисувальники сидять на проекті... (Ле, Міжгір'я, 1953, 47).
ВІДМІНОК | ОДНИНА | МНОЖИНА |
---|---|---|
Називний | рисувальник | рисувальники |
Родовий | рисувальника | рисувальників |
Давальний | рисувальникові, рисувальнику | рисувальникам |
Знахідний | рисувальника | рисувальників |
Орудний | рисувальником | рисувальниками |
Місцевий | на/у рисувальнику, рисувальникові | на/у рисувальниках |
Кличний | рисувальнику | рисувальники |