пшик
ПШИК, виг. 1. Звуконаслідування, що означає шипіння води, пари на чомусь розжареному, гарячому.
2. розм. Уживається як присудок за знач. пшикати. Ледачий з їх москаль та й миршавий козак! Чи трапиться стрілять... - пшик порох на пановці [панівці]!.. Уже й злякалися! (Г.-Арт., Байки.., 1958, 185).
3. у знач. ім. пшик, у, ч., зневажл. Ніщо, дурниця. Зробив з лемеша пшик! (Номис, 1864, № 7609); [Старшина:] Купили хріну, треба з'їсти.. А то думають, думають, ні вголос, ні мовчки; а ляхи догадаються - от тобі й пшик! (Шевч., І, 1963, 96); «Іти на Косів» - в тім був і початок, і середина, і кінець. А як, що,.. чи не зійде все на пшик або ще на що гірше - до того мисль не доходила (Хотк., II, 1966, 226); Сідав [Іван] писати - горів, серце його радісно стискалося.. А тут з великого замаху вийшов пшик (Кол., Терен.., 1959, 185).
ВІДМІНОК | ОДНИНА | МНОЖИНА |
---|---|---|
Називний | пшик | пшики |
Родовий | пшику | пшиків |
Давальний | пшикові, пшику | пшикам |
Знахідний | пшик | пшики |
Орудний | пшиком | пшиками |
Місцевий | на/у пшику | на/у пшиках |
Кличний | пшику | пшики |