пробовкнути
ПРОБОВКНУТИ, ну, неш, док., перех. і без додатка, розм. 1. Невиразно, нерозбірливо промовити що-небудь. Він іде, тяжко ступаючи, справді мов п'яний; далі знов пробовкне деяке слово (П. Куліш, Вибр., 1969, 183); - Який се дурний хлопець! П'ять літ має, а ще броду боїться, - пробовкнув сусід (Фр., І, 1955, 233); «Ніщо не вічне!» - пробовкнув дід, - ніхто його не слухав (Л. Укр., І, 1951, 294).
2. Те саме, що пробовкатися. Сам не постеріг [Олексій], як пробовкнув : - Нічого тобі з нею жартувати, не любить вона тебе, як смерті (П. Куліш, Вибр., 1969, 297).
МАЙБУТНІЙ ЧАС | ||
---|---|---|
ОДНИНА | МНОЖИНА | |
1 особа | пробовкну | пробовкнемо |
2 особа | пробовкнеш | пробовкнете |
3 особа | пробовкне | пробовкнуть |
МИНУЛИЙ ЧАС | ||
ОДНИНА | МНОЖИНА | |
Чоловічий рід | пробовкнув | пробовкнули |
Жіночий рід | пробовкнула | |
Середній рід | пробовкнуло | |
НАКАЗОВИЙ СПОСІБ | ||
ОДНИНА | МНОЖИНА | |
1 особа | пробовкнімо | |
2 особа | пробовкни | пробовкніть |
ДІЄПРИСЛІВНИК | ||
Минулий час | пробовкнувши |