прицвяхований
ПРИЦВЯХОВАНИЙ, а, е, рідко . Дієпр. пас. мин. ч. до прицвяхувати. * У порівн. Борис поклонився, всміхнувся силуваним сміхом і сидів на своїм місці, мов прицвяхований (Фр., II, 1950, 415).
ВІДМІНОК | ЧОЛ. РІД | ЖІН. РІД | СЕР. РІД | МНОЖИНА |
---|---|---|---|---|
Називний | прицвяхований | прицвяхована | прицвяховане | прицвяховані |
Родовий | прицвяхованого | прицвяхованої | прицвяхованого | прицвяхованих |
Давальний | прицвяхованому | прицвяхованій | прицвяхованому | прицвяхованим |
Знахідний | прицвяхований, прицвяхованого | прицвяховану | прицвяховане | прицвяховані, прицвяхованих |
Орудний | прицвяхованим | прицвяхованою | прицвяхованим | прицвяхованими |
Місцевий | на/у прицвяхованому, прицвяхованім | на/у прицвяхованій | на/у прицвяхованому, прицвяхованім | на/у прицвяхованих |