притьмарений
ПРИТЬМАРЕНИЙ, а, е, рідко. 1. Дієпр. пас. мин. ч. до притьмарити. На веранді, притьмарена рожевою млою, мов у повітрі, прозора картина (Вас., Незібр. тв., 1941, 82); По заході сонця, в сутінках, коли табір, вулиця та й ціле село вже стихали, з запечених Дмитрових губів зірвався вже не стримуваний притьмареною свідомістю стогін (Коз., Гарячі руки, 1960, 92); Над далеким краєм яру з'являється заграва. Неначе під'їхала вантажна машина, і от-от з'являться над яром її фари. Натомість там похапцем сходить притьмарений місяць (Ю. Янов., І, 1958, 596).
2. у знач. прикм., перен. Який став сумним, безрадісним. Знов прокинулось притьмарене життя (Міцк., П. Тадеуш, перекл. Рильського, 1949, 25).
3. у знач. прикм. Який послабився, став невиразним, нечітким. Канушевич довго перевертався на застеленій рядниною соломі.. І в притьмареній пам'яті, як казка, як сон, вилися згадки, бігли роки життя (Коцюба, Нові береги, 1959, 360).
ВІДМІНОК | ЧОЛ. РІД | ЖІН. РІД | СЕР. РІД | МНОЖИНА |
---|---|---|---|---|
Називний | притьмарений | притьмарена | притьмарене | притьмарені |
Родовий | притьмареного | притьмареної | притьмареного | притьмарених |
Давальний | притьмареному | притьмареній | притьмареному | притьмареним |
Знахідний | притьмарений, притьмареного | притьмарену | притьмарене | притьмарені, притьмарених |
Орудний | притьмареним | притьмареною | притьмареним | притьмареними |
Місцевий | на/у притьмареному, притьмаренім | на/у притьмареній | на/у притьмареному, притьмаренім | на/у притьмарених |