пригінчий
ПРИГІНЧИЙ, чого, ч., заст. Наглядач над робітниками (перев. у панській економії). [Пріська:] Ось годі, дочко, себе неволити, та давай трохи спочиньмо. Що це ми - найнялися..? У нас, дякувати богові, пригінчих немає (Вас., III, 1960, 76); Марно біснувалися управителі, економи, пригінчі і увесь кагал панських прихвоснів - люди не бачили, не чули їх (Стельмах, І, 1962, 613).
ВІДМІНОК | ОДНИНА | МНОЖИНА |
---|---|---|
Називний | пригінчий | пригінчі |
Родовий | пригінчого | пригінчих |
Давальний | пригінчому | пригінчим |
Знахідний | пригінчого | пригінчих |
Орудний | пригінчим | пригінчими |
Місцевий | на/у пригінчому, пригінчім | на/у пригінчих |
Кличний | пригінчий | пригінчі |