премудро
ПРЕМУДРО, заст., уроч. Присл. до премудрий. Рік Кончак: «Гаразд, матусю!» І вклонився їй до ніг. «Віще ти сказала слово! Жаден би віщун не міг Нам премудро так сказати» (Фр., XIII, 1954, 367); // ірон. [Річард:] Схотіли, щоб я там фініки якісь ліпив над вікнами та над дверима в школі - се Годвінсон так видумав премудро покрасу ту, десь вичитавши в тексті (Л. Укр., III, 1952, 50).