похукати
ПОХУКАТИ, аю, аєш, док., неперех. і рідко перех., розм. Хукнути кілька разів; хукаючи, зігріти диханням. Кинув [Кирило] шапку, похукав у руки, розстібаться давай (Тесл., З книги життя, 1949, 31); Похукав [Ярема] на шпака, поки той кліпнув чорним діамантиком, погладив йому пір'я (Загреб., Шепіт, 1966, 376).
МАЙБУТНІЙ ЧАС | ||
---|---|---|
ОДНИНА | МНОЖИНА | |
1 особа | похукаю | похукаємо |
2 особа | похукаєш | похукаєте |
3 особа | похукає | похукають |
МИНУЛИЙ ЧАС | ||
ОДНИНА | МНОЖИНА | |
Чоловічий рід | похукав | похукали |
Жіночий рід | похукала | |
Середній рід | похукало | |
НАКАЗОВИЙ СПОСІБ | ||
ОДНИНА | МНОЖИНА | |
1 особа | похукаймо | |
2 особа | похукай | похукайте |
ДІЄПРИСЛІВНИК | ||
Минулий час | похукавши |