посварити
ПОСВАРИТИ, варю, вариш, док., перех. 1. кого, також з ким. Викликати, спричинити сварку між ким-небудь. [Гострохвостий:] Вам хтось набрехав, щоб нас посварити, щоб нас розвести (Н.-Лев., II, 1956, 518); Захар же міг і розбити яке вгодно весілля, він міг посварити сусід [сусідів], хоч би як вони раніше не жили в злагоді (Григ., Вибр., 1959, 153); - Як не мене з тестем посварить [жінка], то тестя зі мною (Збан., Єдина, 1959, 140).
2. Різкими, образливими словами висловити осуд, незадоволення чиєюсь поведінкою; полаяти, насварити. - Не без того, щоб часом не посварив [чоловік], не раз було і попоб'є; а все ж я за ним лиха не зазнала (Л. Укр., III, 1952, 470); Як же Оксану не посварити, коли вона нічого не вміє по хазяйству (Григ., Вибр., 1959, 246).
МАЙБУТНІЙ ЧАС | ||
---|---|---|
ОДНИНА | МНОЖИНА | |
1 особа | посварю | посваримо |
2 особа | посвариш | посварите |
3 особа | посварить | посварять |
МИНУЛИЙ ЧАС | ||
ОДНИНА | МНОЖИНА | |
Чоловічий рід | посварив | посварили |
Жіночий рід | посварила | |
Середній рід | посварило | |
НАКАЗОВИЙ СПОСІБ | ||
ОДНИНА | МНОЖИНА | |
1 особа | посварімо | |
2 особа | посвари | посваріть |
ДІЄПРИСЛІВНИК | ||
Минулий час | посваривши |