понапускати
ПОНАПУСКАТИ, аю, аєш, док., перех. 1. Напустити куди-небудь багатьох. Дід Григорій понапускав на дзвіницю парубків, так вони як ужарять польки, ну, не можна встояти в вівтарі (Мик., Кадильниця, 1958, 58); - Який це чорт понапускав товару в садок? (Н.-Лев., II, 1956, 59); // Дозволити мешкати у будинку, квартирі і т. ін. багатьом. Вона понапускала у будинок квартирантів; // Напустити куди-небудь багато чогось. Приїхав раз з сусідом пан у гай І Щук звелів у став понапускати (Гл., Вибр., 1957, 79); - Мамо, ось гляньте - гляньте, хто воно стільки золотих квіточків [квіточок] на воду понапускав? (Вас., Незібр. тв., 1941, 36).
2. Спустити, звісити багато чого-небудь на щось. Понапускати кучері на лоб.
МАЙБУТНІЙ ЧАС | ||
---|---|---|
ОДНИНА | МНОЖИНА | |
1 особа | понапускаю | понапускаємо |
2 особа | понапускаєш | понапускаєте |
3 особа | понапускає | понапускають |
МИНУЛИЙ ЧАС | ||
ОДНИНА | МНОЖИНА | |
Чоловічий рід | понапускав | понапускали |
Жіночий рід | понапускала | |
Середній рід | понапускало | |
НАКАЗОВИЙ СПОСІБ | ||
ОДНИНА | МНОЖИНА | |
1 особа | понапускаймо | |
2 особа | понапускай | понапускайте |
ДІЄПРИСЛІВНИК | ||
Минулий час | понапускавши |