покраяний
ПОКРАЯНИЙ, а, е. Дієпр. пас. мин. ч. до покраяти. На лісках, на стільницях, на садових столах сушились покраяні на кружальця яблука (Вільде, Сестри.., 1958, 371); На низенькому столі.. лежали скибки покраяного господарем хліба (Іщук, Вербівчани, 1961, 15); Хоч погано покраяний, та міцно зшитий (Укр.. присл.., 1955, 285); Смужками вузенькими, латками перистими покраяний лан селянський (Вол., Самоцвіти, 1952, 10); На всі сторони розлягалося покраяне неглибокими видолинками передосіннє поле (Ю. Бедзик, Полки.., 1959, 10); Полум'я освітило покраяні зморшками матроські обличчя (Кучер, Голод, 1961, 122).
ВІДМІНОК | ЧОЛ. РІД | ЖІН. РІД | СЕР. РІД | МНОЖИНА |
---|---|---|---|---|
Називний | покраяний | покраяна | покраяне | покраяні |
Родовий | покраяного | покраяної | покраяного | покраяних |
Давальний | покраяному | покраяній | покраяному | покраяним |
Знахідний | покраяний, покраяного | покраяну | покраяне | покраяні, покраяних |
Орудний | покраяним | покраяною | покраяним | покраяними |
Місцевий | на/у покраяному, покраянім | на/у покраяній | на/у покраяному, покраянім | на/у покраяних |