поганин
ПОГАНИН, а, ч. 1. заст. Той, хто не сповідує християнської віри; нехристиянин. [Парвус:] Тільки ж вислухати, як той поганин ображає бога і перемовчувать - се теж спокуса (Л. Укр., II, 1951, 408); - Серед тих жінок з-під лісу погани вхопили й мою дочку Олену... (Ле, Хмельницький, І, 1957, 325).
2. рідко. Те саме, що поганець 1. - Хіба ж ти винна, Що тобі скучно в моїй хаті? Ото би я був поганин, якби я пальцем кивнув на тебе! (Круш., Буденний хліб.., 1960, 259).
ВІДМІНОК | ОДНИНА | МНОЖИНА |
---|---|---|
Називний | поганин | погани |
Родовий | поганина | поган |
Давальний | поганинові, поганину | поганам |
Знахідний | поганина | поган |
Орудний | поганином | поганами |
Місцевий | на/у поганині, поганинові | на/у поганах |
Кличний | поганине | погани |