повноцінний
ПОВНОЦІННИЙ, а, е. 1. Який зберігає повну, встановлену цінність (про гроші, валюту). Повноцінний карбованець.
2. перен. Який відповідає певним вимогам, у якому сповна виявляється необхідна ознака, якість. Є той рух, та метушня щоденного, повноцінного, трудового життя, яка завжди веселила його, надавала йому сили і бадьорості (Тют., Вир, 1964, 110); Повноцінне харчування; Повноцінний переклад.
ВІДМІНОК | ЧОЛ. РІД | ЖІН. РІД | СЕР. РІД | МНОЖИНА |
---|---|---|---|---|
Називний | повноцінний | повноцінна | повноцінне | повноцінні |
Родовий | повноцінного | повноцінної | повноцінного | повноцінних |
Давальний | повноцінному | повноцінній | повноцінному | повноцінним |
Знахідний | повноцінний, повноцінного | повноцінну | повноцінне | повноцінні, повноцінних |
Орудний | повноцінним | повноцінною | повноцінним | повноцінними |
Місцевий | на/у повноцінному, повноціннім | на/у повноцінній | на/у повноцінному, повноціннім | на/у повноцінних |