побуркотати
ПОБУРКОТАТИ, кочу, кочеш і ПОБУРКОТІТИ, очу, отиш, док., перех. і неперех. Буркотати, буркотіти якийсь час. Скілька голубів примчали До вогню, побуркотали, Посміялись, відпочили І в дорогу подалися (Л. Укр., IV, 1954, 189); Поремствувавши, побуркотівши вдосталь.., Параска незабаром подала вечерю, і сім'я обляглась (Бабляк, Вишн. сад, 1960, 271).
МАЙБУТНІЙ ЧАС | ||
---|---|---|
ОДНИНА | МНОЖИНА | |
1 особа | побуркочу | побуркочемо |
2 особа | побуркочеш | побуркочете |
3 особа | побуркоче | побуркочуть |
МИНУЛИЙ ЧАС | ||
ОДНИНА | МНОЖИНА | |
Чоловічий рід | побуркотав | побуркотали |
Жіночий рід | побуркотала | |
Середній рід | побуркотало | |
НАКАЗОВИЙ СПОСІБ | ||
ОДНИНА | МНОЖИНА | |
1 особа | побуркочімо | |
2 особа | побуркочи | побуркочіть |
ДІЄПРИСЛІВНИК | ||
Минулий час | побуркотавши |