паровик
ПАРОВИК, а, ч., розм. 1. Паровий казан або двигун. Через стіну було чути, як гули машини, шипіли десь далеко паровики (Н.-Лев., II, 1956, 98); Розповідають, що коли він служив у економії Бразуля, то засперечався із прикажчиком, що спинить на ходу маховик від паровика (Тют., Вир, 1964, 79); * У порівн. Все з люльки [Карпо] пахкає, та все пахкає, мов паровик... (Коцюб., І, 1955, 305).
2. Те саме, що паровоз. На вокзалі - лемент гудків: спішно перетягаються паровики й вагони на лівий берег Дніпра (Еллан, II, 1958, 42).
ВІДМІНОК | ОДНИНА | МНОЖИНА |
---|---|---|
Називний | паровик | паровики |
Родовий | паровика | паровиків |
Давальний | паровикові, паровику | паровикам |
Знахідний | паровик | паровики |
Орудний | паровиком | паровиками |
Місцевий | на/у паровику | на/у паровиках |
Кличний | паровику | паровики |