осипаний
ОСИПАНИЙ, а, е. 1. Дієпр. пас. мин. ч. до осипати. Знати козацьку хату..: Вона соломою не покрита, Приспою не осипана (Укр.. думи.., 1955, 22); Княгиня зняла з грудей шпильку, осипану самоцвітами, і оддала Щуці (Стор., І, 1957, 377).
2. у знач. прикм. Який осипався, опав (про листя, плоди і т. ін.). Каміння пожовкло від осипаної фої [хвої] (Хотк., II, 1966, 317); Подекуди на панських полях чорніли полукіпки, а біля них зеленіла осипана пашниця (Стельмах, І, 1962, 610).
ВІДМІНОК | ЧОЛ. РІД | ЖІН. РІД | СЕР. РІД | МНОЖИНА |
---|---|---|---|---|
Називний | осипаний | осипана | осипане | осипані |
Родовий | осипаного | осипаної | осипаного | осипаних |
Давальний | осипаному | осипаній | осипаному | осипаним |
Знахідний | осипаний, осипаного | осипану | осипане | осипані, осипаних |
Орудний | осипаним | осипаною | осипаним | осипаними |
Місцевий | на/у осипаному, осипанім | на/у осипаній | на/у осипаному, осипанім | на/у осипаних |