обхлюпаний
ОБХЛЮПАНИЙ, а, е. Дієпр. пас. мин. ч. до обхлюпати. Всі вже мокрі, обхлюпані з ніг до голови (Гончар, Новели, 1954, 56); * Образно. Давня легенда, старовинна, як світ білий, легенда, горами піднебесними народжена, сонцем південним обігріта, кришталево чистою водою морською обхлюпана... (Вишня, І, 1956, 171).
ВІДМІНОК | ЧОЛ. РІД | ЖІН. РІД | СЕР. РІД | МНОЖИНА |
---|---|---|---|---|
Називний | обхлюпаний | обхлюпана | обхлюпане | обхлюпані |
Родовий | обхлюпаного | обхлюпаної | обхлюпаного | обхлюпаних |
Давальний | обхлюпаному | обхлюпаній | обхлюпаному | обхлюпаним |
Знахідний | обхлюпаний, обхлюпаного | обхлюпану | обхлюпане | обхлюпані, обхлюпаних |
Орудний | обхлюпаним | обхлюпаною | обхлюпаним | обхлюпаними |
Місцевий | на/у обхлюпаному, обхлюпанім | на/у обхлюпаній | на/у обхлюпаному, обхлюпанім | на/у обхлюпаних |