обувати
ОБУВАТИ, аю, аєш, недок., ОБУТИ, ую, уєш, док., перех., розм., рідко. Те саме, що взувати. Василько промовив: - Я вставати хочу! Галя почала його вдягати, обувати чоботи (Гр., І, 1963, 277); Он глянь, - у тім раї, що ти покидаєш, Латану свитину з каліки знімають, З шкурою знімають, бо нічим обуть Княжат недорослих (Шевч., І, 1963, 239); Як найдешевших своїх наймитів, одягла і обула їх [греків] Антанта, послала на глум і на злочин (Гончар, II, 1959, 65).
@ Обути у лапті (постоли), заст. - довести кого-небудь до злиднів, розорити. Гулі не одного в лапті обули (Номис, 1864, № 12559); У дурні обути - одурити кого-небудь, поставити в смішне становище.
ТЕПЕРІШНІЙ ЧАС | ||
---|---|---|
ОДНИНА | МНОЖИНА | |
1 особа | обуваю | обуваємо |
2 особа | обуваєш | обуваєте |
3 особа | обуває | обувають |
МАЙБУТНІЙ ЧАС | ||
ОДНИНА | МНОЖИНА | |
1 особа | обуватиму | обуватимемо |
2 особа | обуватимеш | обуватимете |
3 особа | обуватиме | обуватимуть |
МИНУЛИЙ ЧАС | ||
ОДНИНА | МНОЖИНА | |
Чоловічий рід | обував | обували |
Жіночий рід | обувала | |
Середній рід | обувало | |
НАКАЗОВИЙ СПОСІБ | ||
ОДНИНА | МНОЖИНА | |
1 особа | обуваймо | |
2 особа | обувай | обувайте |
ДІЄПРИСЛІВНИК | ||
Теперішній час | обуваючи | |
Минулий час | обувавши |