обрамлений
ОБРАМЛЕНИЙ, а, е. Дієпр. пас. мин. ч. до обрамити. Очерет кінчається, відкривається чимала, обрамлена заростями галявина (Гончар, Маша.., 1959, 34); Голова його, облисіла над лобом, була обрамлена короною білих кучерів (Бурл., М. Гонта, 1959, 43); З тої хвилини батько ожив у цій простій селянській хаті, вийшов з портрета, обрамленого вишиваним рушником (Цюпа, Вічний вогонь, 1960, 27).
ВІДМІНОК | ЧОЛ. РІД | ЖІН. РІД | СЕР. РІД | МНОЖИНА |
---|---|---|---|---|
Називний | обрамлений | обрамлена | обрамлене | обрамлені |
Родовий | обрамленого | обрамленої | обрамленого | обрамлених |
Давальний | обрамленому | обрамленій | обрамленому | обрамленим |
Знахідний | обрамлений, обрамленого | обрамлену | обрамлене | обрамлені, обрамлених |
Орудний | обрамленим | обрамленою | обрамленим | обрамленими |
Місцевий | на/у обрамленому, обрамленім | на/у обрамленій | на/у обрамленому, обрамленім | на/у обрамлених |