неприкритий
НЕПРИКРИТИЙ, а, е. 1. Який не має ніякого прикриття. Неприкрита нога Антона вибивалась з-під ковдри (Коцюб., II, 1955, 297); Наламане листя [тютюну] ні в якому разі не можна залишати неприкритим на сонці (Техн. культ., 1956, 383); // Не закритий добре, щільно. Чайник неприкритий парував (Мирний, III, 1954, 209); // Без головного убору. З яру повівав холодний нічний вітерець, приносив пахощі квітів та ворушив кучері на циганських неприкритих головах (Ткач, Арена, 1960, 22).
2. перен. Який відбувається цілком відкрито; зовсім неприхований. Політика агресії знайшла свій найбільш неприкритий вияв у нападі Англії, Франції та Ізраїлю на Єгипет (Рад. Укр., 4.XII 1956, 1).
ВІДМІНОК | ЧОЛ. РІД | ЖІН. РІД | СЕР. РІД | МНОЖИНА |
---|---|---|---|---|
Називний | неприкритий | неприкрита | неприкрите | неприкриті |
Родовий | неприкритого | неприкритої | неприкритого | неприкритих |
Давальний | неприкритому | неприкритій | неприкритому | неприкритим |
Знахідний | неприкритий, неприкритого | неприкриту | неприкрите | неприкриті, неприкритих |
Орудний | неприкритим | неприкритою | неприкритим | неприкритими |
Місцевий | на/у неприкритому, неприкритім | на/у неприкритій | на/у неприкритому, неприкритім | на/у неприкритих |