невикорінний
НЕВИКОРІННИЙ, а, е. Який не піддається викорененню; якого не можна позбутися. Невикорінна зненависть до гнобителів; Невикорінні міжімперіалістичні суперечності.
ВІДМІНОК | ЧОЛ. РІД | ЖІН. РІД | СЕР. РІД | МНОЖИНА |
---|---|---|---|---|
Називний | невикорінний | невикорінна | невикорінне | невикорінні |
Родовий | невикорінного | невикорінної | невикорінного | невикорінних |
Давальний | невикорінному | невикорінній | невикорінному | невикорінним |
Знахідний | невикорінний, невикорінного | невикорінну | невикорінне | невикорінні, невикорінних |
Орудний | невикорінним | невикорінною | невикорінним | невикорінними |
Місцевий | на/у невикорінному, невикоріннім | на/у невикорінній | на/у невикорінному, невикоріннім | на/у невикорінних |