наїжджий
НАЇЖДЖИЙ, а, е, розм. Який приїхав, прибув куди-небудь; приїжджий. Отак розмовляли поміж собою наїжджі пани, гуляючи невеличкими гуртами по місту (Мирний, III, 1954, 260); Наїжджих пожильців уникала [Лукина], і вони обминали її (Вол., Місячне срібло, 1961. 328); // у знач. ім. наїжджі, джих, мн. Люди, що приїхали, прибули куди-небудь. Он з улиць показалися і наїжджі (Мирний, І, 1954, 236); Скільки видно, таборяться по пісках наїжджі, біліють ятки та намети (Гончар, Таврія, 1952, 33).
ВІДМІНОК | ЧОЛ. РІД | ЖІН. РІД | СЕР. РІД | МНОЖИНА |
---|---|---|---|---|
Називний | наїжджий | наїжджа | наїждже | наїжджі |
Родовий | наїжджого | наїжджої | наїжджого | наїжджих |
Давальний | наїжджому | наїжджій | наїжджому | наїжджим |
Знахідний | наїжджий, наїжджого | наїжджу | наїждже | наїжджі, наїжджих |
Орудний | наїжджим | наїжджою | наїжджим | наїжджими |
Місцевий | на/у наїжджому, наїжджім | на/у наїжджій | на/у наїжджому, наїжджім | на/у наїжджих |