начутися
НАЧУТИСЯ, уюся, уєшся, док., розм. 1. Те саме, що наслухатися 1.Вона-бо змалу начулася, що вона красива (Кв.-Осн., II, 1956, 435).
2. Багато довідатися про кого-, що-небудь. Від Берника та від Гапія багато я начувся про Радянський Союз такого, що в душу запало (Мур., Бук. повість, 1959, 111); Багато начулася Маргіт про тих [радянських] лікарів та про їхнє рідкісне вміння рятувати людей (Гончар, Новели, 1954, 48).
МАЙБУТНІЙ ЧАС | ||
---|---|---|
ОДНИНА | МНОЖИНА | |
1 особа | начуюся | начуємося |
2 особа | начуєшся | начуєтеся |
3 особа | начується | начуються |
МИНУЛИЙ ЧАС | ||
ОДНИНА | МНОЖИНА | |
Чоловічий рід | начувся | начулися |
Жіночий рід | начулася | |
Середній рід | начулося | |
НАКАЗОВИЙ СПОСІБ | ||
ОДНИНА | МНОЖИНА | |
1 особа | начуймося | |
2 особа | начуйся | начуйтеся |
ДІЄПРИСЛІВНИК | ||
Минулий час | начувшись |