наловчитися
НАЛОВЧИТИСЯ, чуся, чишся, док., розм. Набути вправності, уміння, навику в чому-небудь. Навіть у маленькі спостережні віконця заборол наловчилися [галичани] втикати стріли (Хижняк, Д. Галицький, 1958, 120); Було мені з ним [теодолітом] мороки,., поки випросив у землевпорядників, а поки наловчився [користуватися], то й штани на колінах протер (Кучер, Трудна любов, 1960, 554).
МАЙБУТНІЙ ЧАС | ||
---|---|---|
ОДНИНА | МНОЖИНА | |
1 особа | наловчуся | наловчимося |
2 особа | наловчишся | наловчитеся |
3 особа | наловчиться | наловчаться |
МИНУЛИЙ ЧАС | ||
ОДНИНА | МНОЖИНА | |
Чоловічий рід | наловчився | наловчилися |
Жіночий рід | наловчилася | |
Середній рід | наловчилося | |
НАКАЗОВИЙ СПОСІБ | ||
ОДНИНА | МНОЖИНА | |
1 особа | наловчімося | |
2 особа | наловчись | наловчіться |
ДІЄПРИСЛІВНИК | ||
Минулий час | наловчившись |