надбережний
НАДБЕРЕЖНИЙ, а, е. Який міститься, розташований на березі, біля берега, понад берегом. Попадались маленькі озера, що грали лускою і тріпотіли, як срібна риба, кинута з річки на надбережну траву (Коцюб., II, 1955, 211); Виблискувала у лузі річка і, звиваючись, губилася в зелених шатах надбережного гаю... (Шиян, Баланда, 1957, 193).
ВІДМІНОК | ЧОЛ. РІД | ЖІН. РІД | СЕР. РІД | МНОЖИНА |
---|---|---|---|---|
Називний | надбережний | надбережна | надбережне | надбережні |
Родовий | надбережного | надбережної | надбережного | надбережних |
Давальний | надбережному | надбережній | надбережному | надбережним |
Знахідний | надбережний, надбережного | надбережну | надбережне | надбережні, надбережних |
Орудний | надбережним | надбережною | надбережним | надбережними |
Місцевий | на/у надбережному, надбережнім | на/у надбережній | на/у надбережному, надбережнім | на/у надбережних |