набедреник
НАБЕДРЕНИК, а, ч. 1. церк. Парчевий прямокутник із зображенням хреста, який священики одержують як першу нагороду і носять з правого боку нижче пояса. - Чи ви чули, що о. Аркадія переведено на другу парафію, а о. Феогност дістав набедреника? (Коцюб., І, 1955, 322).
2. військ. Частина металевої збруї середньовічного рицаря, яка накладалася на стегно. Боярин був у повній рицарській збруї: в панцирі з залізної, блискучої бляхи, в таких же набедрениках (Фр., VI, 1951, 456).
ВІДМІНОК | ОДНИНА | МНОЖИНА |
---|---|---|
Називний | набедреник | набедреники |
Родовий | набедреника | набедреників |
Давальний | набедреникові, набедренику | набедреникам |
Знахідний | набедреник | набедреники |
Орудний | набедреником | набедрениками |
Місцевий | на/у набедренику | на/у набедрениках |
Кличний | набедренику | набедреники |