мурчати
МУРЧАТИ, чу, чиш, недок. 1. неперех. Те саме, що муркотати 1. Слухаю я - і борсук у норі мурчить (Сл. Гр.); Мурчав ситий кіт, жмурив проти сонця зелені очі (Шиян, Переможці, 1950, 39).
2. перех. і без додатка, перен., розм. Те саме, що мурмотати 1. У вікно загляне [Мафтей], чомусь у печі довбає довго і все мурчить щось про себе (Хотк., II, 1966, 93); - Говори, Тучинський, не мурчи. Нічого поглядати на мене (Досв., Вибр., 1959, 189); - Іди, іди, поки не дав, - сказав той, скручуючи цигарку.. - Не мурчіть, я маю діло (Мик., II, 1957, 253).
ТЕПЕРІШНІЙ ЧАС | ||
---|---|---|
ОДНИНА | МНОЖИНА | |
1 особа | мурчу | мурчимо |
2 особа | мурчиш | мурчите |
3 особа | мурчить | мурчать |
МАЙБУТНІЙ ЧАС | ||
ОДНИНА | МНОЖИНА | |
1 особа | мурчатиму | мурчатимемо |
2 особа | мурчатимеш | мурчатимете |
3 особа | мурчатиме | мурчатимуть |
МИНУЛИЙ ЧАС | ||
ОДНИНА | МНОЖИНА | |
Чоловічий рід | мурчав | мурчали |
Жіночий рід | мурчала | |
Середній рід | мурчало | |
НАКАЗОВИЙ СПОСІБ | ||
ОДНИНА | МНОЖИНА | |
1 особа | мурчімо | |
2 особа | мурчи | мурчіть |
ДІЄПРИСЛІВНИК | ||
Теперішній час | мурчачи | |
Минулий час | мурчавши |