миротворець
МИРОТВОРЕЦЬ, рця, ч ., уроч. Той, хто сприяє встановленню миру, усуває ворожнечу, сварки. Це був справжній миротворець [М. Лисенко]: люди всяких партій, напрямків, національностей, різного віку, полу [статі], розвитку і вдачі - усі горнулись до його ніжної, ясної, без краю привітної душі, і всім він уділяв тієї живущої, цілющої води, якої у його було невичерпне джерело (Дн. Чайка, Тв., 1960, 213); - Коли я думаю про чоловіка, що зміг би принести замирення й згоду в наші лави, я не знаходжу нікого, окрім вас.. - Поганий з мене миротворець (Сміл., Сад, 1952, 175); Палії нової війни хитро прикидаються лагідненькими, тихими та смирними. Вони страшенно люблять узивати себе миротворцями (Тич., III, 1957, 331); - Генерал таємної поліції в образі ангела-миротворця! - вибухнув грубим солдатським реготом Веллер (Ю. Бедзик, Полки.., 1959, 72).
ВІДМІНОК | ОДНИНА | МНОЖИНА |
---|---|---|
Називний | миротворець | миротворці |
Родовий | миротворця | миротворців |
Давальний | миротворцеві, миротворцю | миротворцям |
Знахідний | миротворця | миротворців |
Орудний | миротворцем | миротворцями |
Місцевий | на/у миротворці, миротворцеві | на/у миротворцях |
Кличний | миротворцю | миротворці |