коліща
КОЛІЩА, ати, с. Невелике колесо (у 1, 3 знач.). От слуга везе пані в кріслі на коліщатах (Л. Укр., III, 1952, 527); Тільки дивиться [Телесик] на орла: що не лапи в нього, а коліщата, що не хвіст, а дощечка (Тич., І, 1957, 155); Молотарку годував снопами незнайомий чоловік.. Час від часу він мастив коліща олією (Томч., Готель.., 1960, 62); * У порівн. Посадивши машину, він засипав його [Михайла] цілими ворохами круглих, мов коліщата, слів (Загреб., Європа. Захід, 1961, 42).
ВІДМІНОК | ОДНИНА | МНОЖИНА |
---|---|---|
Називний | коліща | коліщата |
Родовий | коліщати | коліщат |
Давальний | коліщаті | коліщатам |
Знахідний | коліща | коліщата |
Орудний | коліщам | коліщатами |
Місцевий | на/у коліщаті | на/у коліщатах |
Кличний | коліща | коліщата |