клірик
КЛІРИК, -а, ч. У християнській церкві – служитель релігійного культу, білого і чорного духовенства. // Нижчий чин церковнослужителів, який не зведений у ранг священика; читає під час служби тексти Священного Писання і молитви; крім того, за давньою традицією клірики не тільки читали в християнських храмах, але й тлумачили смисл важкозрозумілих текстів, перекладали їх на мови своєї місцевості, виголошували проповіді, навчали новонавернених та дітей, співали різні гімни, займались благодійністю та ін.; клірикам забороняється пиячити, грати в азартні ігри, брати участь у поганських обрядах, переодягатися у жіночий одяг, одягати маски, займатися рукоприкладством, справами, пов'язаними з проливанням крові (напр., працювати хірургом, полювати тощо); особливу групу обов'язків становлять вимоги до сімейного життя (шлюб кліриків повинен бути моногамним, неодруженим священнослужителям не дозволяється брати шлюб, а вдівцям та розлученим забороняється повторний шлюб).
ВІДМІНОК | ОДНИНА | МНОЖИНА |
---|---|---|
Називний | клірик | клірики |
Родовий | клірика | кліриків |
Давальний | клірикові, клірику | клірикам |
Знахідний | клірика | кліриків |
Орудний | кліриком | кліриками |
Місцевий | на/у клірику, клірикові | на/у кліриках |
Кличний | клірику | клірики |