золійник
ЗОЛІЙНИК, а, ч., розм. Великий (на 2 - 3 відра) чавун, у якому звичайно гріють воду для зоління білизни. - Хівря вже стара, не здужає зимою на річку ходить з платтям, не здужає золійники носити до жлукта, не одзолить добре сорочок (Н.-Лев., IV, 1956, 217); Тепер вона варить у горщечках, через 20 років варитиме у золійниках (Л. Янов., І, 1959, 184).
ВІДМІНОК | ОДНИНА | МНОЖИНА |
---|---|---|
Називний | золійник | золійники |
Родовий | золійника | золійників |
Давальний | золійникові, золійнику | золійникам |
Знахідний | золійник | золійники |
Орудний | золійником | золійниками |
Місцевий | на/у золійнику | на/у золійниках |
Кличний | золійнику | золійники |