змислити
ЗМИСЛИТИ, лю, лиш, док., перех., діал. 1. Уявити. А я б і справді з дорогою душею зараз би до вас вибралася, дарма, що тепер північ і надворі негода, яку тільки можна собі змислити (Л. Укр., V, 1956, 72); Важко було.. простим і чесним людям змислити все, що коїли фашисти в часи окупації (Вол., Сади.., 1950, 54).
2. Придумати. Чи можуть кати такі змислити муки, Которих би ти [борець] не стерпів І їм покорився? (Пісні та романси.., II, 1956, 228).
МАЙБУТНІЙ ЧАС | ||
---|---|---|
ОДНИНА | МНОЖИНА | |
1 особа | змислю | змислимо |
2 особа | змислиш | змислите |
3 особа | змислить | змислять |
МИНУЛИЙ ЧАС | ||
ОДНИНА | МНОЖИНА | |
Чоловічий рід | змислив | змислили |
Жіночий рід | змислила | |
Середній рід | змислило | |
НАКАЗОВИЙ СПОСІБ | ||
ОДНИНА | МНОЖИНА | |
1 особа | змислімо | |
2 особа | змисли | змисліть |
ДІЄПРИСЛІВНИК | ||
Минулий час | змисливши |