збіднювати
ЗБІДНЮВАТИ, юю, юєш, недок., ЗБІДНИТИ, ню, ниш, док., перех. 1. Робити що-небудь бідним, позбавляти якихось рис, особливостей; протилежне збагачувати (у 2, 3 знач.). Усім він помічник. Та звичка ця Не збіднює широкої натури (Мур., Повість.., 1948, 28); Технічний прогрес в наших умовах.. не збіднює працю робітника, а максимально збагачує її інтелектуальним і естетичним змістом, підвищує творчі потенції, ступінь кваліфікації, продуктивність (Наука.., 1, 1962, 50); // Робити що-небудь менш виразним, менш барвистим. Спрощення басової партії [в бандурі] збіднює фактуру твору і іноді призводить до примітивізму (Нар. тв. та етн., 2, 1962, 107); З болем я думаю про те, як ми збіднили свої фільми, коли почали уникати в кіно напливу роздумів і спогадів, уникати красивої натури та ефектного освітлення (Довж., III, 1960, 252); // Показувати що-небудь, не враховуючи якихось сторін, фактів, рис і т. ін. Історія завжди була для нього історією, якої не слід ні прикрашати, ні навмисне збіднювати (Кучер, Трудна любов, 1960, 122); Коли літературознавець чи критик намагається переказати поетичний твір таким чином, ніби йдеться про твір прозовий, він збіднює поезію (Рад. літ-во, 1, 1964, 9).
2. чим. Зменшувати що-небудь в кількості; віднімати щось. - Чи багато ж наших пішло на цукроварню, збіднивши робочою силою колгосп? - поцікавився Перехрест (Ле, В снопі.., 1960, 39).
ТЕПЕРІШНІЙ ЧАС | ||
---|---|---|
ОДНИНА | МНОЖИНА | |
1 особа | збіднюю | збіднюємо |
2 особа | збіднюєш | збіднюєте |
3 особа | збіднює | збіднюють |
МАЙБУТНІЙ ЧАС | ||
ОДНИНА | МНОЖИНА | |
1 особа | збіднюватиму | збіднюватимемо |
2 особа | збіднюватимеш | збіднюватимете |
3 особа | збіднюватиме | збіднюватимуть |
МИНУЛИЙ ЧАС | ||
ОДНИНА | МНОЖИНА | |
Чоловічий рід | збіднював | збіднювали |
Жіночий рід | збіднювала | |
Середній рід | збіднювало | |
НАКАЗОВИЙ СПОСІБ | ||
ОДНИНА | МНОЖИНА | |
1 особа | збіднюймо | |
2 особа | збіднюй | збіднюйте |
ДІЄПРИСЛІВНИК | ||
Теперішній час | збіднюючи | |
Минулий час | збіднювавши |