зблукати
ЗБЛУКАТИ, аю, аєш, док., розм. 1. перех. Блукаючи, обходити що-небудь. Я зблукав усе село, обтер усі тини лазячи, сполошив усіх собак, тебе, моя доле, шукаючи (Барв., Опов.., 1902, 74).
2. неперех. Те саме, що заблудити 1. І далі я чув кожне слово дідової мови і збагнув, що це він говорить для мене, щоб я в темряві не зблукав (Ю. Янов., І, 1954, 74).
МАЙБУТНІЙ ЧАС | ||
---|---|---|
ОДНИНА | МНОЖИНА | |
1 особа | зблукаю | зблукаємо |
2 особа | зблукаєш | зблукаєте |
3 особа | зблукає | зблукають |
МИНУЛИЙ ЧАС | ||
ОДНИНА | МНОЖИНА | |
Чоловічий рід | зблукав | зблукали |
Жіночий рід | зблукала | |
Середній рід | зблукало | |
НАКАЗОВИЙ СПОСІБ | ||
ОДНИНА | МНОЖИНА | |
1 особа | зблукаймо | |
2 особа | зблукай | зблукайте |
ДІЄПРИСЛІВНИК | ||
Минулий час | зблукавши |