збиткувати
ЗБИТКУВАТИ, ую, уєш, недок., діал. 1. неперех. Зазнавати матеріальних втрат. Фермери вельми збиткують, шукають рятунку хто де попало (М. Ол., Чуєш.., 1959, 31).
2. перех. Знущатися з кого-небудь.- Чи стоїть у ваших книгах що про таке... про таких дітей, що так збиткують свойого рідного вітця? (Фр., IV, 1950, 406); - А як будуть вас багачі збиткувати та днями їсти не давати, то позакусюйте зуби й лише терпіть, заки повиростаєте та вберетесь у силу (Козл., На переломі, 1947, 39).
3. неперех. Пустувати, жартувати. Ходять собі вони, ті студенти, по місті, та все-то співають вечорами - страх, як гарно! То купатися ходять, збиткують, от як на вакаціях - що мають робити? (Мак., Вибр., 1954, 80); Тільки збиткують [учні] і ні на що не зважають (Круш., Буденний хліб.., 1960, 60).
ТЕПЕРІШНІЙ ЧАС | ||
---|---|---|
ОДНИНА | МНОЖИНА | |
1 особа | збиткую | збиткуємо |
2 особа | збиткуєш | збиткуєте |
3 особа | збиткує | збиткують |
МАЙБУТНІЙ ЧАС | ||
ОДНИНА | МНОЖИНА | |
1 особа | збиткуватиму | збиткуватимемо |
2 особа | збиткуватимеш | збиткуватимете |
3 особа | збиткуватиме | збиткуватимуть |
МИНУЛИЙ ЧАС | ||
ОДНИНА | МНОЖИНА | |
Чоловічий рід | збиткував | збиткували |
Жіночий рід | збиткувала | |
Середній рід | збиткувало | |
НАКАЗОВИЙ СПОСІБ | ||
ОДНИНА | МНОЖИНА | |
1 особа | збиткуймо | |
2 особа | збиткуй | збиткуйте |
ДІЄПРИСЛІВНИК | ||
Теперішній час | збиткуючи | |
Минулий час | збиткувавши |