заяложений
ЗАЯЛОЖЕНИЙ, а, е. 1. Дієпр. пас. мин. ч. до заялозити. В бокові двері кочегарки увійшов машиніст Йосип Грінчак і мовчки сів на заяложену масними спецівками колоду (Чорн., Визвол. земля, 1959, 124); Вона.. дістала з-за пазухи невеликий вузлик, розгорнула його і, вийнявши звідти заяложений десятками пальців, учетверо складений папірець, подала його керівникові (Д. Бедзик, Плем'я.., 1958, 27).
2. у знач. прикм., перен. Який унаслідок надмірного повторення втратив свою виразність, набрид; банальний. Це був давно відомий, заяложений анекдот про пройдисвіта-науковця (Грим., Подробиці.., 1956, 26)
ВІДМІНОК | ЧОЛ. РІД | ЖІН. РІД | СЕР. РІД | МНОЖИНА |
---|---|---|---|---|
Називний | заяложений | заяложена | заяложене | заяложені |
Родовий | заяложеного | заяложеної | заяложеного | заяложених |
Давальний | заяложеному | заяложеній | заяложеному | заяложеним |
Знахідний | заяложений, заяложеного | заяложену | заяложене | заяложені, заяложених |
Орудний | заяложеним | заяложеною | заяложеним | заяложеними |
Місцевий | на/у заяложеному, заяложенім | на/у заяложеній | на/у заяложеному, заяложенім | на/у заяложених |