зашаріти
ЗАШАРІТИ, ію, ієш, док., без додатка і чим. Те саме, що зашарітися. [Данило:] Чудасія, брат ти мій! Як увійшла в хату Килина, як глянув прикажчик на неї, то так і зашарів, мов жаром всього його поняло! (Крон., IV, 1959, 277); Спостерігши Оксану, він зупинився, підійшов повагом і промовив: - Здорова!..- Здоров! - відказала вона, й щоки її зашаріли полум'ям (Л. Янов., І, 1959, 34).
МАЙБУТНІЙ ЧАС | ||
---|---|---|
ОДНИНА | МНОЖИНА | |
1 особа | зашарію | зашаріємо |
2 особа | зашарієш | зашарієте |
3 особа | зашаріє | зашаріють |
МИНУЛИЙ ЧАС | ||
ОДНИНА | МНОЖИНА | |
Чоловічий рід | зашарів | зашаріли |
Жіночий рід | зашаріла | |
Середній рід | зашаріло | |
НАКАЗОВИЙ СПОСІБ | ||
ОДНИНА | МНОЖИНА | |
1 особа | зашаріймо | |
2 особа | зашарій | зашарійте |
ДІЄПРИСЛІВНИК | ||
Минулий час | зашарівши |