затято
ЗАТЯТО. Присл. до затятий 1. Чоловік десь на морі. Він в бурю, в туман Йде на герець затято: рибалка він зроду! (Л. Укр., IV, 1954, 261); Раптом спалахнула в ньому гірка образа.- Я покажу вам! - простогнав він, затято прищулившись до скелі (Мик., II, 1957, 180); - Кажи - що? Влетіла, як навіжена. Але Ганна й тепер затято мовчала (Коз., Сальвія, 1959, 168).