застанова
ЗАСТАНОВА, и, ж., діал. 1. Застава (див. застава11). Кожушанку у застанову не візьму, а як треба грошей, то продай кожушанку або теличку (Л. Янов., І, 1959, 69).
2. Розум; міркування. Тривога відняла їй усю силу, всю застанову (Фр., VII, 1951, 123); - Приходять до мене такі хвилі, от як оця тепер, що одна думка без застанови - і я позбавлю себе життя (Круш., Буденний хліб.., 1960, 155).
ВІДМІНОК | ОДНИНА | МНОЖИНА |
---|---|---|
Називний | застанова | застанови |
Родовий | застанови | застанов |
Давальний | застанові | застановам |
Знахідний | застанову | застанови |
Орудний | застановою | застановами |
Місцевий | на/у застанові | на/у застановах |
Кличний | застаново | застанови |
застановити
МАЙБУТНІЙ ЧАС | ||
---|---|---|
ОДНИНА | МНОЖИНА | |
1 особа | застановлю | застановимо |
2 особа | застановиш | застановите |
3 особа | застановить | застановлять |
МИНУЛИЙ ЧАС | ||
ОДНИНА | МНОЖИНА | |
Чоловічий рід | застановив | застановили |
Жіночий рід | застановила | |
Середній рід | застановило | |
НАКАЗОВИЙ СПОСІБ | ||
ОДНИНА | МНОЖИНА | |
1 особа | застановімо | |
2 особа | застанови | застановіть |
ДІЄПРИСЛІВНИК | ||
Минулий час | застановивши |