запропасти
ЗАПРОПАСТИ, аду, адеш, док.. розм. Те саме, що пропасти. Яке де упало зерно при дорозі, Те скоро унівець стоптали прохожі, Або і без того воно запропало, Бо птаство голодне його подзьобало (Манж., Тв., 1955, 104); Від сина нічого не чути. Запропав, мабуть, у далеких світах (Цюпа, Назустріч.., 1958, 172).
МАЙБУТНІЙ ЧАС | ||
---|---|---|
ОДНИНА | МНОЖИНА | |
1 особа | запропаду | запропадемо |
2 особа | запропадеш | запропадете |
3 особа | запропаде | запропадуть |
МИНУЛИЙ ЧАС | ||
ОДНИНА | МНОЖИНА | |
Чоловічий рід | запропав | запропали |
Жіночий рід | запропала | |
Середній рід | запропало | |
НАКАЗОВИЙ СПОСІБ | ||
ОДНИНА | МНОЖИНА | |
1 особа | запропадімо | |
2 особа | запропади | запропадіть |
ДІЄПРИСЛІВНИК | ||
Минулий час | запропавши |
запропастити
ЗАПРОПАСТИТИ1, ащу, астиш, док., перех., розм. Подіти невідомо де, не доглянути, загубити що-небудь через недбалість. - Гляди ж ти мені, не проспи череди, віджени корів у череду, а овечок і телят у ватагу; та гляди не запропасти курчат із квочкою, нагодуй їх (Україна.., І, 1960, 214); * Образно. [Ганна (співа): ] Чи ми тебе, доню, К серцю не тулили? Чи ми твою долю Де запропастили? (Крон., V, 1959, 149).
ЗАПРОПАСТИТИ2 див. запропащати.
МАЙБУТНІЙ ЧАС | ||
---|---|---|
ОДНИНА | МНОЖИНА | |
1 особа | запропащу | запропастимо |
2 особа | запропастиш | запропастите |
3 особа | запропастить | запропастять |
МИНУЛИЙ ЧАС | ||
ОДНИНА | МНОЖИНА | |
Чоловічий рід | запропастив | запропастили |
Жіночий рід | запропастила | |
Середній рід | запропастило | |
НАКАЗОВИЙ СПОСІБ | ||
ОДНИНА | МНОЖИНА | |
1 особа | запропастімо | |
2 особа | запропасти | запропастіть |
ДІЄПРИСЛІВНИК | ||
Минулий час | запропастивши |