зануджений
ЗАНУДЖЕНИЙ, а, е, заст. 1. Дієпр. пас. мин. ч. до занудити 1. [Жалівницький:] Він, на мій погляд, розбещений панич, аануджений своєю нікчемністю (Стар., Вибр., 1959, 400); Давно зануджена отим мисливським шалом І суперечками, що нанівець ішли, ..Гукав голосом веселим Телімена: «Хто хоче по гриби?» (Міцк., П. Тадеуш, перекл. Рильського, 1949, 86).
2. у знач. прикм. Який виражає нудьгу. Вітя сидить на вікні, обличчя зануджене. Крізь зуби висвистує (Вас., III, 1960, 312).
ВІДМІНОК | ЧОЛ. РІД | ЖІН. РІД | СЕР. РІД | МНОЖИНА |
---|---|---|---|---|
Називний | зануджений | зануджена | зануджене | зануджені |
Родовий | занудженого | занудженої | занудженого | зануджених |
Давальний | занудженому | занудженій | занудженому | занудженим |
Знахідний | зануджений, занудженого | зануджену | зануджене | зануджені, зануджених |
Орудний | занудженим | занудженою | занудженим | занудженими |
Місцевий | на/у занудженому, занудженім | на/у занудженій | на/у занудженому, занудженім | на/у зануджених |