замутитися
ЗАМУТИТИСЯ, учуся, утишся, док. 1. Стати каламутним.
2. перен. Вийти із стану спокою; схвилюватися. Інші вишукують того кохання так, аби замутиться (Вовчок, І, 1955, 214); // Порушитися (про тишу, спокій і т. ін.). Спокійний лад селянського життя замутився.. Стукоти, крики, свари та співи не вгавали як день, так ніч (Фр., І, 1955, 158).
@ 3амутилася душа чия, в кого - хтось втратив спокій, душевну рівновагу. Чи могла Варвара слухати нестерпну, пристрасну річ дівчини? Замутилася душа, аж потемніло в очах (Горд., І, 1959, 212).
3. чим, діал. Заручитися чим-небудь як приводом до якоїсь дії, справи і т. ін. Одного вечора чую - легенько стукає в двері. Увіходить [Андрій Маркович], трохи сконфужений, замутившись якоюсь дрібницею (Вас., II, 1959, 78).
МАЙБУТНІЙ ЧАС | ||
---|---|---|
ОДНИНА | МНОЖИНА | |
1 особа | замучуся | замутимося |
2 особа | замутишся | замутитеся |
3 особа | замутиться | замутяться |
МИНУЛИЙ ЧАС | ||
ОДНИНА | МНОЖИНА | |
Чоловічий рід | замутився | замутилися |
Жіночий рід | замутилася | |
Середній рід | замутилося | |
НАКАЗОВИЙ СПОСІБ | ||
ОДНИНА | МНОЖИНА | |
1 особа | замутімося | |
2 особа | замутися | замутіться |
ДІЄПРИСЛІВНИК | ||
Минулий час | замутившись |